Я написала книгу.

Тепер боюся її читати.

Від сміливості – ані сліду.

От якби раніше усе це знати.

Між її сторінками – обличчя,

Такі чужі і напрочуд рідні.

І кожна кома години лічить.

Ці коми… Коректори мої бідні!

А у кожній літері – море.

Воно таке по-дитячому тепле.

І нас поміж рядками двоє –

Я незграбна, але ти дотепний.

І текст здавався настільки вдалим,

Що я намріяла мільйонний наклад.

Та тільки з літерами щось сталось…

Наче епілептичний напад.

Вони змішали святе до біса.

І розірвали мій зміст рядками

І ось стою - без ролі актриса

На перехресті з зав’язаними руками.

А я знов написала книгу.

Гарну, мені так здається.

Кожна літера тепер вкрита кригой.

Страх і сум туди не проб’ється.

Страх лишився у посиланнях.

Я його переписала в мажорі.

Нарешті виграла це змагання .

Хай мені нагородою буде море.