Логіка буття

Ось вже кілька днів спостерігаю у нашому ФБ світі спалах емоцій з приводу так званого «мовного питання». Дозволю собі висловити особисту думку: «Мовного питання у нас не існувало б, якщо б ми успішно застосовували елементарну логіку, а не гарячі емоції».

 

Чому ми, починаючи вчити своїх дітей з малечку основам логічного мислення, виростаючи, самі цю логіку не застосовуємо? Оскільки ми з вами живемо у суспільстві, оформленому законами, стандартами, нормами, то мені здається абсолютно логічним, приймаючи державу свого проживання, слідувати її законам.

 Я вважаю абсолютно логічним, що у державі Україна, державна мова – українська, в усіх державних закладах має використовуватися державна мова (а інакше, - навіщо вона є державною?)), ті, хто хоче зайймати державні посади, має знати державну мову. Ті, хто лінується або принципово відмовляється вчити мову країни проживання, будь ласка, займаються приватним бізнесом, спілкуються будь-якою мовою світу, розвивають власні культурні (недержавні) проекти та не зазіхають на бюджетні посади.

Так, у нашої країни дуже складна історія, яку саме нам випало передати далі або такою, що об’єднує, або такою, що знищує. А щоб навести лад у державі, спочатку потрібно навести лад у власній голові. Постійно керуватися емоціями геть не конструктивно. Треба хоч іноді застосовувати логіку при виробленні власної позиції.

Ніхто не буде сперечатися, що їхати до Великої Британії, наприклад, і відмовлятися вчити англійську безглуздо, - ви будете відірвані від суспільства. Тому кожен з нас сприймає це як належне – у Німеччині потрібно знати німецьку, у Франції – французьку і т.д. Тільки вдома в Україні чомусь важко збагнути, що потрібно вивчити українську.

Це те, що стосується лише логіки нашого буття. Без емоцій.

Ось така моя позиція. Позиція людини, яка дуже любить російську мову і вживає її в особистому житті та власній творчості, вдосконалює англійську, бо це міжнародний рівень спілкування, плекає надію реанімувати іспанську, бо просто подобається, та розвиває й все більше вживає українську у власних творах, бо це красиво, логічно та дуже по-дружньому до власної держави у такий складний період. Звісно, існує ще безліч особистих аспектів цього питання – але це особиста справа кожного, яку потрібно поважати. І взагалі я намагаюсь сприймати людину за її вчинками, а мову за якістю.

Тож не лінуймося, друзі, вчимо мови, поважаємо державу й особисте життя кожного та будьмо логічними у власній державі!